Четверг, 28.03.2024, 10:50
Побажання людству Пізнаючи нове життя таїнне, Розпочинаю свій наступний хід, Світлішає, росте одвічний світ І я у ньому маячу сумлінно! Вимолюю щасливою мольбою Бажання і подяки до небес, Бо недарма Ісус Христос воскрес, Людей наповнив світлом і любов ю. Бажаю кожному мрії досягти, Надію у серці зігрівати Та у душі чистоту плекати, У мирі жити, мріяти і рости. Прагнення Я птах, що прагне висоти, Перин небесних досягти, Пізнать блакитнооку неба даль , Щоби забулася уся печаль. Я птах, що прагне висоти, Що хоче весело рости. Всі мрії за терпіннячко куплю, Бо так життя ціную і люблю. *** Коли туман розводжу я руками, Шукаючи шлях у майбуття – Трушусь від страху, тупаю ногами Та бажаю осягнуть життя. Досягненням насолодися... Криниця смутку випита до дна, Весна вквітчала володіння нові, Недавно у душі мела зима, Морозом відбивалася у слові. Та час настав, розквітла квітка мрій, І серце каже думці - зупинися, Попереду бажань нестримний рій, А ти досягненням насолодися! Звільнення Вже із серця камінь спав, о, воленько моя! І пісню переможця співаю дзвінко я. Заграли струни серця, піднялися крила, Нарешті не боюся, нарешті злетіла... Пройде печаль Пройде печаль і сонце засіяє, В моїй душі, як трепетний вогонь, Надію за хвоста я упіймаю, І випущу реалію з долонь. Я стверджуюсь та серденьком радію, Що духом таки сильна і міцна, Себе перебороти так зумію, Щоб зацвіла в душі моїй весна! Я тепер не здаюся Хоч впаду - підіймуся, і далі піду, Тепер не здаюся, бо духовно росту, Навчилась не тільки плекати надії, Рішучості, пристрасті, жадоби діять, Навчилась радіти, навчилась трудитись, Себе поважать, надбаннями гордитись, Я прагнула цього безмежно з любов’ю, Бо найважливіше – це бути собою. Зірву кайдани Зірвала кайдани, розправила крила, Поранена птаха у небо злетіла, У душі зазвучала пісня красива, Від неї пташина та стала щаслива. Позбулась кайданів, що замкнені часом, Радісна птаха, бо із волею разом, Тепер політає та світу побачить, О небо! О воленька! Пташечка плаче. Тому і народилась, щоби злетіти, Стихію небесну всім серцем зігріти, Хоча довго кайдани мучили крила – Вона розірвала їх і полетіла. *** Я пташкою стрімко у мріях лечу. „Як же добре мені”, - щосили кричу. Почистила пір’я, очі закрила, І тихо у мандри знов полетіла. Усвідомлення Не плач, не горюй і від жалю не рвися, Якщо ти борець у житті – то борися. Якщо ти митець – то твори не барися, Якщо ти слабенький і вітру боїшся, Задумайся – для чого ти народився. *** Де я? У якій стороні? В рідній чи зовсім чужій? Чи добре живеться одній? Я усвідомлюю в ній. *** Просвіти, Боже, дитя темне, - Як зберегти тепло душевне, Сміло життям крокувати, Впевнено світ пізнавати? Як у труднощах гартуватись, Щоб у силі переконатись? Навчи в гармонії жити, Себе і ближніх любити. *** В клубок думки насуплено кручу В уяві постає життя картина, Я непомітно виросла з дитини, І вже в дорослість впевнено лечу! *** Бринять струни серця і музика ллється То музика неба й землі, То гомін душевний, що пташкою рветься В незвідані далі чужі. Лише напористо вперед іди.... Є два початки в людській основі, Дві сили, що співають про своє. Одна – бере наснагу в любові А друга - ту снагу лише псує. Мужнім є той, хто все своє життя Старанно гартує силу духу. Слабкий завжди до самозабуття Віддано свою безсилість слуха. Мужайся друже, хто слабкий -рости. І неодмінно станеш кращим ти. Буде бажання, будуть і плоди. Лише напористо вперед іди. *** Я сильна, як вітер потужний, Як хвиля , що берег змиває, Мій голос із волею дружно У просторах дзвінко лунає... А ти приєднайся, -"Друзяко!” До вільної пісні простору, Щоб ми заспівали без ляку Славетную пісеньку хором. *** Я заспіваю пісню гір високих, Безкраїх, неосяжних і широких, Бо свіжість вітру і дотик висоти - Ростять у мені бажання далі йти! *** Мене виштовхує з рутини Нестримна поетична струнка, Знімає пута самотини, І навіває свіжу думку... Зненацька в мене на папері З’являються все нові рядки, Я мріям відкриваю двері, Ламаю невидимі замки... Стає дедалі цікавіше, Повниться насолоди ківшик, Рука моя невпинно пише, Народжуючи новий віршик. *** Сильнішаю кожної днини Приймаю свої всі слабинки, Я творча, натхненна людина - Матусі - природи кровинка! Волію завжди лиш радіти, Але вже тепер розумію, - Без падінь не виходить жити, Та , можливо, я не умію? *** Забула те, що наболіло. Зуміла взяти вищу ноту, Хоч провела важку роботу – Отримала те, що хотіла. *** Мені погано , плаче душа Стогне ,й кричить тіло від болю, Наче собі я зовсім чужа З пут своїх хочу на волю. Як в шкаралупці зріле пташа Б юся, щоб кисню хапнути, Ніби собі я зовсім чужа Причини не можу збагнути. *** Ніжно плаче верба, Гладить листочками воду, Купається в сонці, Із вітром впіває пісень. Вдихається легко Чисте повітря свободи Свободою ж зветься, Те, що сам знаєш лишень! *** Ні-ні от зараз завтра, може? Та досить, певно, ось, уже. Щось мене завжди та тривожить, І страх розтерзує ножем! *** Так багато в мені дитячого, Виростати душа не бажає. Хоче бути довше не зрячою І від страху весь час тікає. Та куди від себе подітися? Не втечеш нікуди і край, Із собою треба зустрітися Щоби страху сказати - прощай! |
Меню сайтаПоискСтатистикаОнлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |