Творческая мастерская Елены Кадюк

Хвиля за хвилею і далекий берег стає все ближче і ближче. Палюче сонце обпікає обличчя. Втома розкотилася колобком по тілу.

Лівою, правою, ще раз лівою, ще раз правою. Пальці ніг починає зводити. "Тільки не це” ,- подумав Олексій, - тільки не це”. Перевернувшись на спину він відчув полегшення та ненадовго. Руки ставали неслухняні , дихав важко та все ж не зупинявся. В голові промайнула думка ,- сили втрачаю, з неймовірною швидкістю. А що попереду ,- німий берег з сирими скелями. Невже ніхто не допоможе?”

Знову лівою, знову правою. Вода потрапляє до вух, носа. "Ще не все ,- запевняє себе Олексій.. Ще трішки, уже близько... Упасти та відпочити бодай декілька хвилин. Починає боліти голова, мліє права рука, та вже мить і ноги торкнулись прохолодного піску.

Яке блаженство відчути під ногами опору. Серед безкрайнього водного простору людина знайшла порятунок.