Творческая мастерская Елены Кадюк

Ми сильнішаємо, коли досягаємо...

"Як добре, що мрії збуваються !”- огорнувши руками обличчя, подумала юна русявка. Вона зачаровано дивилась в світле благодатне небо і хотіла в цю мить осягнути щедрість і справедливість природи Всесвіту. Їй було так добре, що вона не могла стримати сліз, які котилися по ніжних , гладеньких щічках. 

Проснулась дівчинка, як завжди , рано і день їй незвично посміхнувся. Від цього на душі стало так добре, ніби хтось влив в смачну кашу цілющого меду. Враз, звична берізка, яка завжди виглядала абияк - причепурилася, роззеленілася і так гучно розговорилася із зухвалим вітром , що відразу привернула до себе увагу допитливих сонних очей. Кущ півонії став теж красивішим і пишнішим ніж учора, і ,навіть, нав’язливий кіт, який безжалісно будив дівча кожного ранку, сьогодні м’явчав ніжніше і мелодійніше.

На столику біля ліжечка іменинниці стояла вже розкрита велика паперова коробка, а зовсім поряд на довгому блискучому стояку красувався велетенський апельсиновий торшер, про який , ось уже півроку, мріяла Оксанка. Посмішка осяяла ніжне личко, а в душі загорілось вогнище великої радості і насолоди.

Дякую , Боже, за твої нагороди, - вигукнула задоволено вона. ЇЇ очі заблищали і переповнились слізьми. А потім, потім голосно гриміла музика, то загорався, то потухав одноногий красень, кімната дриґотіла. Переляканий кіт забився в кущі, а сусіди , озираючись, перешіптувались і знизували плечима.

І тільки дівчинка нікого і нічого не помічала. Вона щосили стрибала по кімнаті, кружляла і посміхалась, насолоджуючись своєю невеличкою перемогою.

Як добре, що мрії збуваються!