***
Краю рідний мій, дивна сторона!
Співом солов’їним, передзвоном,
Наповнена душа твоя сповна,
Та ще пишним калиновим гроном.
Люблю твої, чорноземні поля,
Ягоди пахучі лісовії,
О! Чернігівська щедрая земля!
Плекаєш мої дівочі мрії.
Криниці блакитними очима
Дивляться у небесну далину.
Дитинство за ніжними плечима
Поринуло у спогадів весну.
Мій добрий край! Я завжди з тобою
І пісню радісно несу твою,
Милий край! Квітуєш ти любов’ю,
Даруєш неповторну міць свою!
***
Україно! Краю милий,
земле калинова!
У тобі юний початок,
і міцна основа.
Ви степи мої і доли!
все лісове братство!
Ви моя співуча доля,
ви - моє багатство.
Ти зі мною завжди будеш
з піснею і віршем,
Україно! Моя рідна,
я тобою дишу!
***
Я народилась на святій землі,
У тяготах і розпачах народу.
Черпаю воду із криниць жалів,
Розмножуючи гілку родоводу.
Та трепетно надіюсь на прогрес.
Для мене край мій – небо для пташини,
Чекаю свій м’який вагон-експрес,
Вірю у диво, мов мала дитина
Я пам’ятаю
Я пам’ятаю ніжні пахощі садові,
Де ми блукали із тобою наодинці,
Та рвали яблука червоно-пурпурові,
Несли до хати їх у вишитій хустинці.
Ми радо слухали пісні там солов’їні
І щебет жайворонка у небесній сині.
Чули , як зозуля у далечі кувала,
Своєю піснею палкою чарувала.
Опале листя веселковим тихим ранком
У нас приємно шелестіло під ногами,
Та нашепочував нам вітер на світанку
Казку про осінь, що ходила берегами...
***
Життя, мов квітка, ніжно так п’янить.
А розпустивши свій бутон, - цвіте.
Намочить дощ її - вона тремтить?
До часу аж, коли любов прийде.
***
Я маю жадібне бажання
У легкім дні почути спів
Стрімкої пташки про кохання
Дівочих літ, дівочих снів.
І без думок і передбачень
Поринуть у щасливу мить,
А пишний квіт моїх побачень
Далеко в серці затаїть.