Творческая мастерская Елены Кадюк

Тихо біля берега гойдався на хвилях невеликий катерець. Біленький , чисто вимитий, аж до блиску, з ніжною блакитно-червоною стрічкою на кормі. Глибоко кинувши якір, він насолоджувався шумом і біготнею матросів, механіків та простих громадян, які з цікавістю заглядалися на нього, дивуючись красою і чистотою. З самого народження він любив морські хвилі, глибину і прозорість води. Безкрайні простори інтригували таємничістю і звали в свої грайливі , ніжні обійми. Його тихо з року в рік заколисували прибережні хвилі, а вітер наспівував колискові. Народившись на світ невпевненим, почував себе надто слабким і безпомічним, через це не міг виходити у відкрите море. Все своє життя він боявся того, що дуже любив ,- безкрайність морських просторів, глибину і силу хвиль.

І от одного прекрасного сонячного дня на Катерець ступив досвідчений капітан , який оглянув катерець і сказав, - « Можна спробувати вийти у відкрите море. Потенціал великий, мотор добре працює. Повний вперед!»

«Не може бути»,- боячись та кректячи, Катерець завівся і…ніби знову народився, дивлячись тільки вперед, щосили помчав назустріч вітру, хвилям, отримуючи неймовірну насолоду. «Ніби зняли кайдани», - стиха шепотів він, -«Воля, море, сонце і вітер! Я з вами!».

Він плавав довго, цілуючи хвилі, дихав на повні груди, а коли оглянувся, то побачив тисячі прикутих біля берега катерків, які гойдалися на тихих хвилях безтурботні але сумні, їхні моторчики стогнали , перед собою вони бачили лише мокрий берег, який був їм недоступний, як і морська далеч. Йому стало печально, але хвилі піднялися і Катерець, занурюючись в них, вирушив на пошуки нових причалів, нових морських пригод. Він плив назустріч перемогам і поразкам, він прямував у обійми ЖИТТЯ.